Мій досвід

Тема досвіду:  Формування читацьких навичок молодших школярів

Мета:              досліджувати шляхи вдосконалення навичок читання в початкових класах; вчити дітей нестандартно мислити, самовиражатися через художнє слово; формувати неповторну індивідуальність засобами художнього слова.

Основні завдання:   розвивати дитину як неповторну індивідуальність, формувати в неї творчий потенціал, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, створити умови, у яких учень займає позицію суб'єкта в навчальній діяльності, унаслідок цього в нього розвиваються якості творчої особистості.

Об'єкт дослідження:психолого-дидактичні основи процесу формування читацьких навичок.

Предмет дослідження:      аспекти формування читацьких навичок молодших школярів.

Педагогічне кредо:  «Кожна дитина має свій неповторний дар, який потрібно помітити, віднайти, відшліфувати. І тоді він засяє, заіскриться коштовним діамантом».

Актуальність досвіду: Навчити дітей читати – одне з основних завдань школи. Навчити по-справжньому добре читати – непросто. Від учителя початкових класів значною мірою залежить, чи стануть діти активними читачами, полюблять книжку, чи лишаться байдужими. Якщо дитина подружиться з книжкою на все життя, то матиме широкий світогляд, різнобічні знання, глибоке розуміння суттєвого. Саме в цьому і полягає актуальність теми.

Люди перестають мислити,
коли вони перестають читати

Д. Дідро

Переступаючи поріг школи я усвідомлюю, що приходжу до учнів, щоб розпізнати у кожному з них людську особистість, здатну розвиватись і прогресувати.

Мій обов'язок прийняти кожного учня таким, яким він є, а не яким я хотіла б його бачити, допомогти кожній дитині досягти максимуму її потенційних можливостей. Сприяю розвитку того доброго, що є мінімальним капіталом кожної без винятку людини. Допомагаю кожному учневі розкрити свої здібності, талант, сформувати активну життєву позицію.

Я вчитель, який любить, але мудрий у своїй любові. Я спонукаю учнів вивчати те, що їм слід вивчати, підбадьорюю дитину в момент помилки, завжди підтримую лад і порядок у дитячому колективі, сприяючи кожній дитині йти власним шляхом саморозвитку.

Принцип моєї роботи: «Не змушувати, а зацікавлювати». Поряд із традиційними формами навчання постійно використовую інтерактивні. Це сприяє тому, що пізнавальна діяльність учня стає активною, зростає рівень самостійності й відповідальності за майбутній позитивний результат.

Як свідчить мій власний досвід, робота над читанням будується на засадах психологічної та методичної науки. Кожен наступний матеріал вивчаю з учнями на добре засвоєному попередньому, беру до уваги вікові та індивідуальні особливості дітей.

Читання є складною взаємодією між чуттєвим сприйманням тексту та розумовими операціями, що дають змогу інтерпретувати графічні символи, розуміти написане. Ці два аспекти процесу читання взаємопов'язані й взаємозалежні, тому й навчання спрямовую на вдосконалення обох аспектів.

Дитина читає... Спрага знань, інтерес до нового, прагнення прекрасного – усе це втамовується дитячим читанням, яке по праву можна назвати рушієм загального розвитку. А якщо не читає, або читає мало – це обмежує її розвиток настільки, що роки дальшого життя не можуть заповнити вакууму духовності, освіти в дитинстві.

Дитяче читання відіграє велику роль у житті кожного з них. Книга, прочитана в дитинстві, залишається в пам'яті на все життя.

Навчити дітей читати – одне з основних завдань школи. Його важливість підкреслював В. Сухомлинський, стверджуючи, що «читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе».

К. Д. Ушинський писав, що зустріч з книжкою має бути якомога ранішою: «Шестимісячний вік – це вже нерано. Не бентежтесь, якщо дитина не все розуміє... Нехай малюк звикає до вашого голосу, у поєднанні з книжкою».

Навчити по-справжньому добре читати непросто. Необхідно створити для дитини сприятливі умови, забезпечити кваліфіковане керівництво навчанням, основою якого є знання особливостей процесу навчання, володіння ефективними методами і прийомами.

Навчальні програми з читання в молодших класах передбачають вивчення значного за обсягом і різноманітного за змістом матеріалу, який допомагає збагатити школярів знаннями про різні сторони життєдіяльності людини, суспільства і природи. В якості основної і обов'язкової умови правильного і ефективного проведення занять, програма передбачає таку організацію уроків читання, при якій робота з книжкою забезпечить оволодіння дітьми навичок свідомого, правильного, виразного і швидкого читання-цього важливого і специфічного засобу розкриття внутрішнього світу і естетичних якостей читача.

Навички читання необхідні при вивчені всіх навчальних предметів. Являючись важливим видом мовної діяльності, читання в початкових класах виступає в якості своєрідного предмета навчання і одночасно-засобу навчання. Таким чином, уміння добре читати, стійкий інтерес до книги , залишають свій слід у свідомості кожної дитини. Саме тому уроки читання покликані розвивати в молодших школярів любов до читання, прищеплювати їм корисні для життя і подальшого навчання, уміння і навички.

Дослідження завідувача лабораторії педагогічної діагностики Донецького держуніверситету М. О. Зайцева показали, що більшість дітей, які погано читають – меланхоліки та флегматики. І, навпаки, ті, хто добре володіє цією навичкою, здебільшого холерики та сангвініки.

На мою думку, саме ефективне формування читацьких навичок молодших школярів можливе лише за умови:

1)   застосування на кожному уроці читання спеціальних вправ, що мають на меті розвиток техніки читання та розуміння прочитаного;

2)   досягнення позитивних результатів шляхом дотримання системи роботи та методичного оновлення уроків читання в поєднанні з високим професіоналізмом та творчим підходом учителя до справи;

3)   застосування на уроках диференційованих завдань, спрямованих на опанування навичок швидкого читання.

Питання ролі читацьких навичок у навчанні школярів і засобів їх формування є предметом педагогічних і психологічних досліджень, які здійснювали О. Я. Савченко, Л. А. Свінкова, Г. Я. Бабенко, В. І. Лозова,А. І. Зільберштейн, Н. Ф. Скрипченко, М. С. Вашуленко, І. П. Ґудзик.

Читання – настільки складний процес, що його важко чи й неможливо визначити однозначно. Адже є багато різновидів діяльності, яка зветься читанням: 1) читання твору мовчки; 2) читання вголос; 3) читання параграфа з певним навчальним завданням; 4) перечитування власного тексту з метою його вдосконалення.

Тобто основою всіх різновидів читання є спроможність «перекласти», перекодувати графічні знаки у зміст, утілений у друкованому чи рукописному матеріалі. Дійсно – це справжнє чудо, що за допомогою невеликої кількості значків люди можуть передавати один одному найрізноманітніші повідомлення, ділитися враженням, розповідати про свої почуття. Читання – це діяльність, це активні пошуки істини.

Досліджуючи цю проблему, я хочу зупинитися на двох його видах – читанні мовчки та вголос. Слід зазначити що ці питання мало дослідженні нашою методикою. В обох випадках треба засвоїти букви, навчитись складати з них склади й слова.

Спочатку ми вчимо дітей читати вголос. Це дає мені змогу керувати діяльністю школяра і вчасно допомагати йому на перших кроках. Читання вголос сприяє виробленню звички до літературної мови, формує вміння інтонувати речення.

А учень, який є початківцем у навчанні мовчазного читання, спершу подумки коментує собі текст, потім відтворює інтонаційні особливості речень. Це допомагає йому краще зрозуміти прочитане. Із зростанням читацького досвіду школяра, зростає його вправність у читанні.

Отже, суттєва різниця між читанням вголос і мовчки – це обмеження озвучування. Саме ця причина зумовлює й різницю у швидкості читання вголос і мовчки.

Достатньою швидкістю читання вголос, вважається така, яка відповідає звичайній швидкості усного мовлення людини. Це приблизно 120 слів за хвилину. Шкідливою є така практика, коли учнів заставляють читати вголос якомога швидше. Ті, хто дбають про показник читання вголос, забувають про одну з простих істин: що добре для одного виду читання, заважає іншому.

Якщо здібний учень хоче показати вправність у швидкому читанні вголос, слід наголосити йому, що таке читання звернене до слухачів і має бути розраховане на них. Я вважаю, що недоцільно практикувати змагання між учнями у швидкості читання вголос: діти, поспішаючи, ковтають закінчення, зливають слова у суцільний потік.

Але інша позиція по відношенню до читання мовчки. Чим вища техніка читання – тим краще. Але залишається одна умова: свідоме розуміння прочитаного.

У практиці своєї роботи особливу увагу приділяю початковому періоду навчання грамоти, який припадає на першокласників-шестиліток. Діти вправляються у поділі речень на слова, слів – на склади та звуки, також в утворенні слів із складів та речень із слів.

Найважливіше завдання предмета читання – озброїти учнівелементарними знаннями, закріплювати навички свідомого, правильного, швидкого виразного читання, формувати і розвивати вміння працювати з текстом твору, самостійно читати книги.

Для формування в учнівнавичок читання багато уваги приділяю виробленню навичок усвідомленого читання і розвитку їх мовлення. У першому півріччі, коли більшість школярів тільки оволодіває грамотою, концентрую роботу з книгою навколо читання вголос художніх творів (казок, віршів, оповідань).

На уроках використовую цілу низку ефективних прийомів, які дозволяють формувати оптимальну швидкість читання в учнів початкової школи. Щоурочні п'ятихвилинки «читання-дзижчання» з використанням складових таблиць (П Г, П П Г, П ПП Г), пірамідок слів, покращують швидкість читання. Це читання напівголосне, щоб не заважати тому, хто сидить поруч.

Читають усі учні класу разом, одночасно, кожен зі своєю швидкістю. Також використовую вправи для розвитку площі зорового сприймання та для розвитку осмисленого читання: «Чарівні квадратики», «Читалочки-з'єдна­лочки», «Читалочки-складалочки», «Читалочки-розширялочки», а для розвитку уваги використовую вправу «Сходи-читалочки». Часто впроваджую на уроках таблиці Зайцева, після вивчення кожної літери та після вивчення апострофа.

Для нарощування темпу читання та для розвитку артикуляції беру до уваги вправи: «Читай швидко, вимовляй чітко», «Старт-фініш», а для розвиту процесів мислення: «Читалочки-головоломки», «Читалочки-криптограми і кругорами», «Читалочки-переставлялочки».

Дуже подобається дітям виконувати вправи, які вміщують «Читалочки-загадки», «Що не так?» саме вони розвивають логічне мислення та уяву.

Завдяки цим вправам я розвиваю техніку читання без насилля над дитиною.

Ці завдання розвивають інтерес до навчання, логічне мислення, а також допитливість та спостережливість. Ці навчальні вправи чергуються із самостійною роботою, завданнями мовленнєвого етикету та ігрового характеру. Знаючи вікові та психологічні особливості дітей 6–7 років, я використовую гру, яка займає важливе місце в навчанні першокласників.

Саме сюжетно-рольові ігри на уроках навчання грамоти викликають у дітей позитивне ставлення до навчання, інтерес, активність, бажання брати безпосередню участь у грі, розвивають інтелект, фантазію, уміння спілкуватися.

Людська пам’ять улаштована таким чином, що краще запам'ятовується те, що постійно перед очима. Тобто важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Для того щоб опанувати якісь уміння, довести їх до рівня навички, треба проводити нетривалі вправи, але якомога частіше. Не варто примушувати дитину, яка погано читає, читати вдома 1,5–2 години підряд. Тому що така тривала, дуже тяжка робота формує в неї негативне ставлення до читання.

Набагато краще, якщо домашнє тренування відбувається у три прийоми по 5 хвилин. Дитина читає і переказує невеликий абзац, або маленьке оповідання. Через годину-дві – ще одне читання, а перед сном ще одне. Таке 15-хвилинне тренування дає значно більший ефект, ніж 1,5–2 години безперервної роботи.

Гарні результати дає читання перед сном. Це пояснюється тим, що остання подія найкраще фіксується емоційною пам'яттю. Тому рекомендую вчити вірші напам'ять перед сном. Це має дуже глибоку психологічну підставу.

Значно гальмує розвиток читання слабка оперативна пам'ять, невеликий обсяг зорового сприйняття. Це виявляється тому, що дитина не бачить цілого слова, а читає його по складах, або читаючи речення з 6-8слів забуває перше слово, дочитавши до 5-6слів.

Отже, дуже ефективно тренувати оперативну пам'ять за допомогою зорових диктантів. Ці диктанти я часто впроваджую на уроках, вони були розроблені професором Харківського державного інституту (лабораторія експериментальної дидактики) І. Т. Федоренком. Зорові диктанти треба писати щодня. Значно гальмує розвиток читання слабка оперативна пам'ять. За два місяці оперативна пам'ять розвивається настільки, що дитина легко може прочитати, запам'ятати і записати речення із 47 букв.

Дуже ефективним є багаторазове читання. Проводжу його упродовж 1 хвилини на незнайомому тексті. Я починаю читати текст, а учні продовжують читати напівголосно, кожен у своєму темпі. Через хвилину дитина позначає, до якого слова вона дочитала. Потім відбувається повторне читання того самого текст і знову кожен позначає, до якого слова він дочитав. Результат з кожним разом покращується. Це викликає позитивні емоції і бажання читати ще. Але не слід читати один і той текст більше трьох разів.

Мені подобається на уроках читання (особливо при вивченні грамоти в 1 класі) використовувати скоромовки та чистомовки, які дуже вдало тренують і розвивають фонематичний слух, артикуляційний апарат. Вони ритмічні, римовані. Діти працюють з ними залюбки. Використання їх різноманітне і залежить від поставленої мети. Вони дають можливість диференціювати завдання, розвивати мовлення, довільну увагу, відчуття ритму. А ще під чистомовки можна виконувати танцювальні рухи.

Успішно використовуються скоромовки і в післябукварний період, з метою поліпшення техніки читання. Використовуючи на уроках чистомовки, також підвищую вимоги до чіткої вимови слів та їх закінчень.

Отже, виразність читання і чіткість – це завдання, які виключають одне одне.

Ці вправи можна використовувати не більше 30 секунд. Однак тривалість читання у підвищеному темпі за умови регулярного тренування поступовозбільшується, і через два-три тижні швидкість та виразність читання стають значно кращими.

Наприкінці кожного уроку читання залишаю 4 хвилини, для самозамірювання швидкості читання. З практики своєї роботи я можу зробити висновки: треба систематично тренувати учнів у читанні скоромовок з метою покращення артикуляції (їх читають спочатку повільно, збільшуючи темп під час багаторазових повторень).

Коли працюємо над текстом, спочатку прикладом для виразного читання є учитель або сильний учень, а потім слабкий. Стимулом на моїх уроках є й проведення конкурсів на кращого читця класу.

При вивченні віршів напам'ять використовую на своїх уроках методику російського вченого І. Ю. Матюгіна (Школа ейдетики), який створив ігрову систему, що спирається на вміння уявляти за допомогою зору і відчуттів. Саме за допомогою цієї системи в десятки разів перевищуються можливості звичайної пам'яті, розширюються творчі можливості дитини, розвивається вміння працювати з живою уявою, формується вміння ефективно і самостійно вчитися, підвищується самооцінка дитини, завдяки результативності в навчанні, створюючи, саме цим, психологічний комфорт.

Також швидке читання можливе за умови відрегульованого дихання. З цією метою проводжу дихальну гімнастику. Регулюванню дихання сприяє читання знову ж таки скоромовок, а також вправи: швидкий та глибокий вдих через ніс, з наступним повільним та спокійним видихом через рот.

На всіх уроках читання, готуючи учнів до сприймання нового матеріалу, вміло організовую роботу над твором, добиваюся, щоб діти розширювали своє поле зору, збільшували обсяг читання і вдосконалювали техніку, розуміли ідею та усвідомлювали художні засоби.

Ретельно продумую кожний обов'язковий елемент уроку (підготовка учнів до читання, перше читання твору, його аналіз, узагальнення, закріплення одержаних знань), використовую різні методи підготовчої роботи: бесіда, розповідь, повідомлення вчителя, робота за малюнком, картиною, діяльність з поповнення словникового запасу за кадрами фільму.

Саме це сприяє формуванню якісно нових читацьких навичок у моїх учнів.

Найбільше уваги приділяю першому й повторному читанню тексту (вибіркове читання, читання твору «ланцюжком») та цілеспрямованому його аналізу.

У кінці року підбиваю підсумок, з'ясовую, чи зрозуміли діти матеріал, про що дізналися, що найбільше сподобалося, що необхідно уточнити, даю інструктаж з виконання домашнього завдання.

Пропоную учням диференційовані як за часом, так і за формою домашні завдання: вибрати і підготувати частину із прочитаного в класі оповідання чи казки, пояснити свій вибір; намалювати словесні картинки до певних частин твору; підготуватися до творчого переказу від І особи; провести літературні чи життєві аналогії; пригадати, яких героїв нагадує дійова особа; підготувати усну розповідь про головного персонажа; подумати, які запитання можна поставити на наступному уроці своїм товаришам (метод «Мікрофон», «Вільне крісло»). Такий підхід до виконання домашнього завдання дає зацікавленість та стимул до навчання.

Також, щоб зацікавити дитину і викликати бажання удосконалити техніку читання, використовую у своїй практиці найрізноманітніші засоби: це і організація книжкових виставок; діє також «Куточок читання», де є різноманітні книжки, які збуджують інтерес до читання; проводжу уроки, спрямовані на формування навичок читання та їх культуру.

Учні першого класу записують назву книги, малюють малюнки, а учні другого класу стисло фіксують зміст твору, дають оцінку ілюстраціям, виписують крилаті вислови, які зачитують під час уроків позакласного читання.

Для учнів 3-4класів проводжу різноманітні літературні ігри. Вони мають на меті не тільки перевірити знання учнів, а й показати рівень досягнення сформованості читацьких навичок молодших школярів. Саме діти, які добре оволоділи цією навичкою, зуміють швидко відшукати у незнайомому тексті вжите прислів'я, приказку чи влучний вислів, найшвидше прочитати мовчки текст, найвиразніше прочитати невідомий для себе вірш, швидко передати інтонацію запропонованих для мовчазного ознайомлення діалогів дійових осіб. Саме такі форми роботи з молодшими школярами, сприяють удосконаленню обох різновидів читання вголос і мовчки, впливають на покращення розумового розвитку і забезпечують успішне навчання учнів з усіх предметів.

З цього приводу швейцарський педагог Е. Дево говорив, що школярів треба привчати до думки, що читати – це значить прагнути зрозуміти зміст, який «зашифровано» за допомогою графічних знаків. Важливо так організувати роботу, щоб діти усвідомили необхідність розбиратись у змісті того чи іншого тексту (щоб правильно включитись у гру чи правильно зробити іграшку за письмовою інструкцією). Переглядаючи, шукати очима на сторінці те чи інше місце тексту – це теж читання, і воно здійснюється мовчки. Чому ж для «себе» частіше читають мовчки? Перш за все тому, що на таке читання витрачається менше часу, а при читанні вголос сама природа поклала межу біля 150-200 слів за хвилину. Та слід пам'ятати, що під час читання (вголос чи мовчки) головним є розуміння тексту, що читається.

Упродовж усього періоду навчання в початковій школі потрібно вдосконалювати та формувати читацькі навички, прищеплювати любов до книги. Для цього я не тільки навчаю дітей читати, але й ознайомлюю їх з книгою як засобом масової інформації, як продуктом видавницької поліграфічної промисловості. Щоб викликати зацікавленість учнів, даю поради батькам щодо спостереження за читанням дітей вдома, а також щодо їх тренування.

Дійсно важливо розширювати знання дітей про світ, виховувати їх на прикладах літературних героїв, формувати у них художні смаки, уміння одержувати насолоду від художніх творів, розуміти ціну мистецтва слова.

Отже, ефективне формування навички читання можливе за умови продуманого, творчого підходу з боку вчителя до планування системи роботи з даної проблеми і впровадження її в процес навчання.

На мою думку, заслуговують на увагу методичні рекомендації: І. Т. Федоренка, М. О. Зайцева, які допомогли відстояти пріоритет української методичної науки у формуванні читацьких навичок молодших школярів.

На уроках читання, як і на уроках навчання грамоти, де діти оволодівають механізмом, а потім і технікою відтворення й розуміння мови через її письмову форму, головним напрямком стає робота з текстами творів для читання. Адже читання – це важлива умова залучення дитини до книги, а отже і формування навичок читання і мислительних здібностей.

Проектна діяльність на уроках у початковій школі

В основі проектної діяльності лежить взаємодія суб'єктів, яка полягає в спільній праці, пізнанні, спілкуванні.

Учень є активним учасником проектної діяльності. Він визначає мету, відкриває нові знання, вибирає шляхи вирішення проблеми, експериментує, несевідповідальність за свою роботу.

Учитель – партнер учня в зазначеній діяльності. Він допомагає учневі визначити мету, розкриває можливі форми роботи, рекомендує джерела отримання інформації, сприяє прогнозуванню результатів, допомагає оцінити роботу, створює умови для активності учня. Такий підхід дозволяє уникнути педагогічного впливу на особистість дитини, так званих дій «зверху», встановлює та підтримує взаємні зв'язки суб'єктів у спільній діяльності, результатом якої є вияви активності, формування суспільно значущих потреб і зростання мотивації.

Провідною у молодшому шкільному віці є навчальна діяльність. А проектна діяльність – один із видів навчально-пізнавальної діяльності учасників освітнього процесу.

Для молодшого школяра робота над проектом, наповнена різними видами діяльності, має особливе значення, оскільки кожен з них активізує учнів, формує в них самостійність, розкриває природні здібності, збагачує життєвим досвідом, підвищує інтерес до пізнання.

За О. В. Онопрієнко, навчальний проект – це організація занять, яка передбачає комплексний характер діяльності всіх його учасників щодо отримання освітньої продукції за певний проміжок часу – від одного уроку до кількох місяців..

Проектна діяльність:

-          розвиває пізнавальні, творчі навички, критичне мислення, вміння самостійно здобувати інформацію;

-          забезпечує можливості для самостійної діяльності учнів – індивідуальної, парної, групової, – яку реалізують вони протягом певного часу;

-          розв'язує певні значимі для учнів проблеми.

Як результат роботи над проектом є його презентація.

Ефективність методу проектів підвищується в тому випадку, коли в навчальному процесі поставлено дослідницьке творче завдання, для розв'язання якого потрібні інтегровані знання з різних предметів.

Саме проектну діяльність варто розглядати як інтегративну модель.

На уроках «Я і Україна (природознавство)» учні робили міні-проекти на тему «Свійські птахи». Це індивідуальна форма роботи, де школярі виступали дослідниками, шукачами, художниками, редакторами.

За використання проектних технологій у навчальному процесі відбувається тісний взаємозв'язок не лише вчителя і учня, а також батьків, які не стоять осторонь, а стають першими помічниками для своїх дітей.

Кожен учитель повинен зрозуміти, що в основі проектних технологій лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі. Отже, щоб домогтися результату, необхідно навчити дітей самостійно мислити, визначати і розв'язувати проблеми, інтегрувати знання з різних предметів, розвивати здатність прогнозувати результати.

Звичайно, немає й не може бути універсальних схем, придатних для всіх випадків організації проектного навчання. Це не самоціль, а лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву і, найголовніше, саморозкриттю та саморозвитку особистості.

Результат від таких уроків стає стимулом для подальшої вчительської роботи. Змінюється на краще ставлення учнів до вчителя, виникає атмосфера особливих стосунків між дітьми та педагогом.

Можна зробити висновок, що проектна діяльність як форма навчально-пізнавальної активності учня має значний розвивальний потенціал. Його реалізація значною мірою визначається структурно-змістовим наповненням діяльності.

Впровадження нових освітніх технологій особистісно зорієнтованого навчання – це передумова активної пізнавальної діяльності учнів: нестандартна, цікава, творча робота, яка пробуджує інтерес до знань і сприяє емоційному, духовному та інтелектуальному розвитку школярів.

Проектне навчання посідає провідне місце і на моїх уроках. Це крок на шляху опанування таких педагогічних технологій, які допомагають зробити освітній процес цікавим, різноманітним, ефективним, демократичним. Найкраще мені вдається використовувати метод проектів на уроках читання, «Я і України (природознавства)».

Особливості проектної діяльності на уроках читання мають три стадії:

-          мотиваційну – в процесі мотивації навчальної діяльності перед вивченням твору;

-          операційно-виконавчу – під час смислового, структурного та художнього аналізу тексту;

-          оцінну – на завершальному етапі уроків.

Вивчаючи у 4 класі тему «Байки», учні під моїм керівництвом створили діафільм за байкою Олени Пчілки «Котова наука», який презентували на педагогічній раді. Діти працювали колективно, у групах, індивідуально. Під час роботи інтегрувалися їх знання з літератури, образотворчого мистецтва, виразного читання. Вони досліджували історію світової та української байок, дізнавалися про відомих байкарів, з великим натхненням брали в руки пензлі і відтворювали прочитане. Особливий акцент ставився на акторську гру учнів. Ролі діти виконували з великим задоволенням.