Слово вчителя. Шановні гості, вітаю вас з приходом теплих, сонячних весняних днів!
Весна... Це оновлення і відродження природи. Тож запрошую вас на свято «Барви
квітів». Коли сонце-сонечко нам яскраво світить І в саду, й на лузі розквітають
квіти. Є червоні і блакитні, Жовті, білі-всі тендітні. Навколо них метелики
літають, І квіти їх голівками вітають. Хочу я вам, діти, Розказати про квіти.
Слухайте й дивіться -Вам це знадобиться.
Промінчик.
Годі, квіточки, вам спать!
Час давно уже
вставать.
Гляньте,сонечко
сміється,
В небі жайворонок
в'ється.
В'ється, радісно
співає,
Він нам весну
сповіщає.
Квіти.
Що трапилось? Чуємо дзвін!
Хто нас будить? Пестить і голубить?
Будемо ще трішки спати,
Годі уже розмовляти.
Промінчик.
Прокидайтеся, прокидайтеся!
Умивайтеся, звеселяйтеся!
Годі спати,вам, рідненькі,
Пісні звучать веселенькі.
Вставайте,любі квіти,
Будемо весну прославляти!
Будемо радіти!
Пісня «Щебетала пташечка»
Щебетала пташечка під віконечком,
Сподівалась пташечка весни з сонечком.
«Прилинь, прилинь, чаронько, весна красная.
Як легенька
хмаронька, в небі ясная.
Вбери степи травами, вквітчай ніжними
Потоки купавами білосніжними.
Осип луки перлами, вкропи росами,
Розлийся джерелами стоголосими!»
Щебетала пташечка під віконечком,
Сподівалась пташечка весни з сонечком.
Дівчина-весна
Як тільки пісню я почула,
На свято одразу ж до вас прибула!
Та квітів принесла вам багато,
Тож не будемо більше сумувати.
Щось квітів я не бачу.
Я думаю хмаринка може нас врятувати.
По небі вона кружляє,
Про все на світі знає
Покликати треба її на свято.
Ви нам допоможете,малята?
Діти разом. Хмаринко,
хмаринко! Прийди до нас на свято!
Хмаринка.
Я-хмаринка, по небі гуляю,
Всіх на світі звеселяю.
Тілі-трілі,тілі-трілі,
Які всі гарні, милі!
В небі я літаю.
Біду вашу знаю.
Грім забрав квітки усі,
Щоб зашкодити весні.
А щоб Грім відійшов,
Треба щоб дощ пройшов.
И освіжив землю добряче,
Тоді й Грім заплаче,
І покине панувати,
Будемо його виганяти!
Закличка
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику,
В новенькому горщику.
Тобі-каша, мені-борщ,
Щоб ішов рясніше дощ!
Пісня «Дощик»
Знов надворі дощик накрапає,
І чомусь так радісно усім.
Я веселу пісню заспіваю,
Щоб тепленький дощик звеселів.
Я свої долоньки простягну до неба.
Погойдаю хмарки голубі.
Сонечко хай сяє і дощу нам треба.
Чуєш мене, дощику, я скажу тобі.
Сонечко.
Ось і прокинулись усі.
Тож веселімося від душі!
Чуєте пахощі в нашім дворі
Квіти розквітли в ранковій порі.
Тут на світанку сам дощик ходив,
Усі квіти від сну розбудив.
Музика лине, почався танок,
Свято сьогодні у наших квіток.
Під музику танцюють квіти.
Метелик.
Подивіться, діти!
Скільки в залі квітів!
Метелики до квітів поспішають,
Крильцями повітря для них освіжають.
Квіти говорять разом.
Ростемо ми і квітнем,
Нам сонце мов ненька.
До сонечка тягнемо.
Пелюстки маленькі
І просимо щодня, щоб гуляли на квітах
Ласкаві гарячі промінчики-діти!
Сонце.
Добрими бути вчимо вас залюбки.
Майте сонце в серці навіки!
Промінчик.
Ти долоньку свою маленьку
Простягни до сонця-тепла.
Залиши промінець в серденьку,
Щоб весна в нім завжди цвіла!
Ромашка.
Ми лиш люди всього на планеті Земля,
Невіддільна частина природи,
Вона нас благає, до нас промовляє,
Щоб ніхто не губив її вроди!
Інсценівка «Що сказало сонце»
Спитала Квітка в Сонця:
- Коли мені цвісти,
Щоб ти для нас тепліше
Світило з висоти?-
А Сонце усміхнулось –
Заграло у росі.
Лише під мирним небом,
Щасливі ми усі!
Спитали діти в Сонця:
- Як мир нам зберегти?
Щоб в злагоді і щасті
Жили і ми, і ти?
А Сонце усміхнулось:
- Ми – якодна сім'я
Коли щасливі птахи,
Коли щасливі квіти.
Коли щасливі діти –
Щасливе з вами я!
Пісня Конвалії
Сонце
світить, шепче листя,
На полянці
я одна.
Під кущем
в траві росистій
Хто
дзвенить: дзінь-дзінь !
Хто
дзвенить: дзінь-дзвінь!
Це
конвалія в віночку
Задивилась
в теплу синь,
Срібним
крихітним дзвіночком
Дзвонить
тут: дзінь-дзінь!
Дзвонить
тут: дзінь-дзвінь!
Барвінок.
Цвіту синьо, лист зелений квітник прикрашає,
Хоч мороз усе морозить,
Мене довго не займає.
Я улюбленець нашого народу.
Я- «переможець», бо зеленію в негоду!
Чорнобривець.
Я квітка – символ нескореності!
А мене сіяла мати, щоб радувати очі діточкам,
Щоб рідний край не сміли забувати,
Спасибі добрим лагідним рукам!
Ромашка.
Я цвіту в саду й на лузі.
Сонце й вітер мої друзі.
У косинці-білосніжці,
Я голівкою гойдаю!
Добрих людей вітаю!
Маргаритка.
Я гарнесенька, малесенька квіточка.
Звуть мене Маргариточка.
Росту на клумбі у садочку.
Радую око діточкам!
Пісня Троянди.
Я біжу, біжу по гаю,
Я метелика впіймаю.
А метелик не схотів,
Геть від мене полетів.(2)
Сів метелик на травичку,
Може, думав не помічу?
Блиснуть крилечка малі –
Зразу видно вдалині.(2)
Сів метелик на листочок -
Може, там сховатись хоче?
Блиснуть крилечка малі рябі -
Не сховатися тобі.(2)
Полетів він на лужок,
Заховався між квіток.
Я іду, іду, іду –
Метелика не знайду.(2)
Пісня Чорнобривця про Конвалію «Нехай цвіте Конвалія»
Конвалія сидить на галявині, чорнобривець співає
пісню, ходячи біля квітки.
Де ліс
немов заміточка,
Ясніє диво
– квіточка,
На неї я,
здивований,
Дивлюсь,мов
зачарований
Конвалія
білесенька,
Як
дівчинка гарнесенька.
Ні не
зірву, йду далі я –
Нехай
цвіте конвалія!
Конвалія.
Білі запашні дзвіночки
Всіх чарують навесні.
На небі ясні зірочки,
Мабуть, заздрять моїй красі.
Я конвалія духмяна.
В травні починаю я цвісти.
Ой, яка ж я гарна,
Мене потрібно берегти!
Пісня «Не давайте суму жити»
Сонечко надворі знову сяє,
Промені дарує золоті.
Наче квіти, діти підростають
І летять, мов птахи, у світи.
Приспів: Не давайте суму жити,
Посміхайтесь повсякчас,
Наші діти, наші діти,
Будуть жити краще нас.
Посміхнися недругу своєму
І пробач йому образи всі.
Буде радість в тебе і у мене,
І добро залишиться в душі.
Хмаринка.
Природа– рідний дім,
Вона усім нам – мати,
Щоб лад був в домі тім
Про це нам треба дбати.
Весна.
Не рви трави повні жмути,
Не рви в букети квіти.
Все, що навколо бачиш ти,
Рости повинно й жити!
Квіти всі разом.
Не рви, не знищи, не зруйнуй –
Це заповідь для тебе.
Красу планети не зіпсуй –
Вона одна під небом!
Червоний мак.
Я- краса і сила, мов багряний політ,
Мене природа красою нагородила.
Червоний цвіт я Вам дарую.
І тішу очі, коли мандруєте!
Вальс квітів.
Троянда.
Я – королева квітника: чудова й незвичайна!
Вмиваюся ранковою росою,
Пишаюсь незрівнянною красою!
На стеблах маю колючки,
В них захист мій і сила.
І чую завжди людські голоси:
«Ви у світі живете лиш для краси!»
Соняшник.
Я – парубок вродливий,
Дуже гарний, нешкідливий,
Квіт до сонця повертаю,
Зате й назву собі маю.
І олію з мене б'ють,
І макуху дістають.
У веселий свята час,
Завітав також до вас!
Квіти разом.
Усі ми квіти, наче діти,
Весна наша мати, їй
радіти!
Ми чудові всі й
здорові,
Красу дарувати
готові!
Весна.
Спливає час, пливуть в безмежжя води –
Краса буття ніколи не вмирає.
Заходьте в гості до її господи,
Лиш марно не топчіть її добра.
Немає коментарів:
Дописати коментар